Нові гіпотези з історії староруського права. Критичні замітки з приводу праці К. Л. Геца / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. – Львів: Видавництво "Світ". – 2007. Т. 8. – C. 266 - 284.
Публікується за виданням: Грушевський М. Нові гіпотези з історії староруського права. Критичні замітки з приводу праці К. Л. Геца // Український науковий збірник. Видання Українського наукового товариства в Київі. – М., 1915. – Вип. 1. – С. 1–10.
М. Грушевський на сторінках своєї "Історії України-Руси" досить розгорнуто подав свої погляди на визначну пам'ятку давньоруського законодавства "Руську правду" (Львів, 1905. – Т. III. – С. 352–387), де він зупинився на походженні пам'ятки, списках та редакціях (вважаючи, що їх було чотири: "найдавніша" Правда (17 параграфів), коротка Правда, ширша Правда та скорочення з другої і третьої Правди – як четверта редакція)), рецепції права, системі покарань, проблемах успадкування в руському праві, родинних відносинах, правовому становищі жінки тощо. М. Грушевський також у бібліографічному екскурсі ознайомив читача з головною літературою з давньоруського законодавства (Там само. – С. 547–551). Слід сказати, що в сучасній історіографії прийнято виділяти три редакції "Руської правди": коротку, широку і скорочену.
У коментованій статті-рецензії М. Грушевський, користаючись з виходу друком праць німецького дослідника Л. Гетца та харківського вченого М. Максимейка, уточнив у науковій дискусії свої погляди насамперед щодо часу появи найстаршої редакції "Руської правди" й можливої рецепції та запозичення правових положень у ній з візантійського та скандинаво-германського права. З евристичної точки зору М. Грушевський схвально сприйняв концепції німецького дослідника, що вибудував струнку гіпотезу про раннє формування та запис давньоруського звичаєвого права ще до епохи князя Володимира Святославича. Автор "Історії України-Руси" висловлювався подібно, хоч і не так категорично про раннє походження "Руської правди": "може вона бути й ранішою від часів Ярослава" (Там само. – С. 353). Проте в підсумку, наводячи погляди інших рецензентів робіт Л. Гетца, М. Грушевський вважав малоймовірним писемний запис пам'ятки права у доволодимирову епоху, з якої загалом залишилося мало писемних джерел. Більш категорично висловився М. Грушевський щодо поглядів Л. Гетца про широкі запозичення у "Руській правді" з скандинаво-германських правових норм.
Критичні зауваження також викликала нова робота харківського дослідника Миколи Максимейка (1870–1941) про "Руську правду", що вийшла друком у Харкові у 1914 р.: Опыт критического исследования Русской Правды (Вып. 1: Краткая редакция). М. Грушевський аргументовано спростовує відродження цим дослідником старих поглядів про новгородське походження короткої Правди, які раніше були відкинуті в історіографії.
У післяреволюційний період харківський дослідник і далі працював над обраною темою, див.: Максимейко М. Система Руської Правди в її поширеній редакції // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. – К., 1926. – Вип. II. – С. 50–73; Він же. Про смердів Руської Правди // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. – К., 1927. – Вип. III. – С. 59–82; Він же. Інтерполяції в текстові поширеної Руської Правди // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. – К., 1929. – Вип. VI. – С. 1–34; Він же. Закупы Русской Правды / / Наукові записки науково-дослідної катедри історії української культури. – Харків 1927. – № 6. – С. 27–48.
Див. також основні видання та дослідження "Руської правди" з часу публікації М. Грушевського: Лащенко Р. Лекції по історії українського права. – Прага, 1923. – Ч. 1: Княжа доба; Руська Правда / Тексти на основі 7 списків та 5 редакцій / Склав та підготував до друку С. Юшков. – К., 1935; Правда Русская / Ред. Б. Д. Греков. – М.; Ленинград, 1940–1947. – Т. І–И; Тихомиров М. Исследования о Русской Правде. – М., 1941; Юшков С. Русская Правда. Происхождение, источники, ее значение. – М., 1950; Тихомиров М. Н. Пособие для изучения Русской Правды. – М., 1953; Білецький Л. Руська правда й історія її тексту / За ред. Ю. Книша. – Вінніпег, 1993; Зимин А. А. Русская Правда / Отв. ред. В. Янин. – М., 1999.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
Попередній перегляд:
