MYKHAILO HRUSHEVSKY DIGITAL ARCHIVES


е-АРХІВ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО


Розділи
Пошук
      
Михайло Грушевський: "Шевченко - святий національний прапор" : 100 історій і розповідей про двох українських геніїв (2017) Мельниченко В. Ю.
  Бібліотека
адреса матеріалу: http://hrushevsky.nbuv.gov.ua/item/0001690

Мельниченко Володимир Юхимович

Михайло Грушевський: "Шевченко - святий національний прапор" : 100 історій і розповідей про двох українських геніїв / В. Ю. Мельниченко. – Київ: Либідь, 2017. – 440 c.. – ISBN 978-966-06-0739-2

Highslide JS

    Придбати видання можна у крамниці видавництва "Либідь" 



Анотація:

Уміщені в книзі 100 історій і розповідей надають рідкісну інформацію про те, що Тарас Шевченко, кажучи словами Михайла Грушевського, є «святим прапором нашої національної одності, одним з найвизначніших символів української спільності, одноцільності України й українського життя…». Уперше розкрито величезну дослідницьку й популяризаторську роботу Грушевського, спрямовану на прославлення й ушанування Шевченка в ім’я українського слова, українського народу, всієї України, та історичну заслугу вченого в глибокому вживленні імені та справи Великого Кобзаря в українську національну ментальність.

Для широкого читацького загалу.



    Зміст:

    Передслово. - С. 3–8
    Розділ перший. "ТАРАСЕ МІЙ ДОБРИЙ, МІЙ БАТЬКУ ЄДИНИЙ!". - С. 9–148
  1. "Що-небудь зробити для Вкраїни...". - С. 10–13
  2. "Чужі й свої". - С. 13–18
  3. "Руйновали козаченьки московськії мури...". - С. 18–22
  4. "Сагайдачний нагнав великого страху". - С. 22–27
  5. "Славний гетьман Богдан Хмельницький". - С. 27–31
  6. "Аж не можу читати, так тяжко". - С. 31–35
  7. "Як написав Тарас Шевченко". - С. 35–40
  8. "Я дописував останню главу...". - С. 40–42
  9. "Вважаю своїм обов'язком сповнити волю народу". - С. 43–46
  10. "За волю і долю рідної України". - С. 46–50
  11. "Спасенна наука нашому народові". - С. 50–54
  12. "Як Шевченко про се вірші зложив". - С. 55–58
  13. "Уставайте, кличе нас Кобзар". - С. 59–61
  14. "З презирством відвертається від політиканів-гетьманів...". - С. 61–66
  15. "У Шевченка в "Великім льоху”...". - С. 66–69
  16. "Аби люди вияснили сю справу". - С. 69–72
  17. "Демократизм московський був дуже непевний...". - С. 72–75
  18. "Написати історію роду Розумовських...". - С. 75–78
  19. "Останній гетьман Кирило Розумовський". - С. 79–82
  20. "Звертав проти нього всю силу свого гніву...". - С. 82–85
  21. "Все валив в одну купу"?. - С. 85–88
  22. "Нецерковний християнин". - С. 88–93
  23. "Заходив у храм Спасителя...". - С. 93–97
  24. "Заходив помолитися за Тараса". - С. 98–100
  25. "Заходив у Кремль...". - С. 101–102
  26. "Між двома церквами...". - С. 103–106
  27. "З великою радістю виїздив з Москви...". - С. 106–111
  28. "Вважаю віджитою нашу орієнтацію на Московщину". - С. 111–116
  29. "Тарасове слово в серці схоронити...". - С. 116–119
  30. "Українська історія як органічна цілісність". - С. 119–124
  31. "Почав друк своєї "Всесвітньої історії”". - С. 124–129
  32. "Своє місце в перспективі історичного процесу". - С. 129–133
  33. "Я ніколи не виступав проти Росії". - С. 133–141
  34. "Живу я підневільно в Москві...". - С. 141–148

  35. Розділ другий. "ШЕВЧЕНКА ПРИЗНАЄ ПРОРОКОМ ВСЯ УКРАЇНА". - С. 149–308
  36. "Зостався єдиним поетом нашим...". - С. 150–155
  37. "Він був людиною великого, гострого розуму...". - С. 156–158
  38. ""Кобзар” – Євангеліє українське". - С. 158–162
  39. "Велико вірив поет в силу нашого слова...". - С. 163–167
  40. "Шевченкові роковини". - С. 167–171
  41. "Чи палить нас свята любов до України"?. - С. 171–173
  42. "Два ювілеї". - С. 173–175
  43. "В честь Шевченківського свята і російської революції". - С. 175–179
  44. "Він проповідує правду і братолюбіє". - С. 179–181
  45. "До справи Шевченкових провин". - С. 181–186
  46. "Непорозуміння імператора Миколая"?. - С. 187–190
  47. "Заборонити йому писати і малювати". - С. 190–191
  48. "Головною його працею лишилася велика студія про Шевченка". - С. 192–195
  49. "З великою користю для тексту "Кобзаря”...". - С. 195–196
  50. "Українець не може зрозуміти чогось людського"?!. - С. 197–200
  51. "Як побожно цілував Шевченко листки "Колокола”...". - С. 200–203
  52. "Шевченко не розділяє, а єднає". - С. 203–205
  53. "Голос російського письменника". - С. 205–208
  54. "Шевченко непогано пояснив ідею поеми". - С. 209–213
  55. "Середовище, яке зробило Шевченка Шевченком...". - С. 213–215
  56. "Шевченко вважав себе братчиком...". - С. 215–222
  57. "Вистачило б однієї Шевченкової поезії". - С. 222–226
  58. "Звідки пішла назва українців"?. - С. 226–229
  59. "Святий огонь, що одушевляв його". - С. 230–236
  60. "Шевченкові повісти?". - С. 236–245
  61. "Паралельні характистики України і Московщини". - С. 245–250
  62. "Україна і Московщина – відмінности і контрасти". - С. 250–255
  63. "Добрий земельний закон займе місце поруч Шевченкового "Кобзаря”". - С. 255–259
  64. "Ганебний закон Юзефовича 1876 р.". - С. 259–262
  65. "Зорганізувати почесну стрічу праху Шевченка". - С. 262–263
  66. "Комбінація Мазепи могла мати будучність". - С. 264–270
  67. "Мазепа як ідея". - С. 270–279
  68. "Один із визначних провідників українського життя". - С. 279–281
  69. "Через се він гудив і Шевченка...". - С. 281–289
  70. "Його вірші і драми історичні повні гіркими нападками...". - С. 289–295
  71. "Стати "гноєм” для мови Пушкіна"?. - С. 295–298
  72. "Пушкін для українця...". - С. 298–303
  73. "Як ти клав свої святі заповіти". - С. 303–308

  74. Розділ третій. "ДІЯЛЬНІСТЬ РОСІЙСЬКИХ УКРАЇНЦІВ". - С. 309–435
  75. "Спеціальна праця молодого Бодянського". - С. 310–314
  76. "Бодянський став професором у Московськім університеті...". - С. 315–318
  77. "Сильно любив свій край і народ...". - С. 318–321
  78. "Зібрання Бодянського – найбільше із існуючих досі...". - С. 321–324
  79. "Видання, зроблене Бодянським...". - С. 324–328
  80. "Книжка московських "Чтений” була конфіскована за мемуари Флетчера...". - С. 328–333
  81. "Видав великий збірник українських пісень Головацького". - С. 333–336
  82. "Видав велику силу творів старого українського письменства". - С. 337–338
  83. "Не любив шиї гнути...". - С. 339–341
  84. "Вмер таки у Москві та там і похований". - С. 342–348
  85. "Замітка про походження Щепкіна". - С. 348–354
  86. "Приятель Шевченка". - С. 354–361
  87. "Звісний комік-українець". - С. 362–365
  88. "Друковано на сторінках "Основи”". - С. 365–368
  89. "Колекція зібраних Максимовичем пісень". - С. 369–371
  90. "Максимович у Києві". - С. 372–379
  91. "Ми зібралися святим звичаєм пошанувати його пам'ять...". - С. 379–387
  92. "Полеміка мала велике значення...". - С. 387–395
  93. "Пережив духовну трагедію Гоголя в мініатюрі...". - С. 395–400
  94. "Українське почуття в нім було". - С. 400–403
  95. "Читайте його похвали українській пісні". - С. 403–406
  96. "Варто перечитати його лист до Максимовича". - С. 406–409
  97. "Читайте його конспект української історії". - С. 410–415
  98. "Міркування Гоголя на тему, яка у нього душа...". - С. 415–421
  99. "Гоголь починає вдаватися в українській націоналізм". - С. 421–426
  100. "Одинокий Гоголів лист український...". - С. 426–429
  101. "Не викидати Гоголя з історії українського національного руху...". - С. 429–432
  102. "Патріотичний подвиг". - С. 432–435

  103. Післяслово. - С. 436
    Зміст. - С. 437–439


Мельниченко, Володимир Юхимович

 

Всі права захищені ©

       

Розробка сайту та програмно-технологічна підтримка: Катерина Лобузіна