Грушевський М. С.

[Промова на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді 5 (18) червня 1917 р.] / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2007. Т. 4. Кн. 1. – C. 37..

Промова М.Грушевського в перший день роботи з’їзду, 5 червня 1917 p., опублікована в загальному огляді під заголовком “Другий Всеукраїнський військовий з’їзд. Перший день, 5 червня” в газеті: Нова Рада. — 1917. — 6 червня. — № 56. — С. 2.

Дослівно за “Новою радою” її подає і “Вістник Українського військового генерального комітету” (1917. — Червень. — № 2. — С. 2—3).

Виклад цієї ж промови був також опублікований у “Робітничій газеті” (1917. — 7 червня. — № 54) та “Вістнику Союза визволення України” (1917. — 22 липня. — Ч. 160. — С. 476).

Після 1917 р. її текст передрукований у журналі: Український історик. — 2002. — Ч. 1—4. — С. 82—83.

Подається за газетою: Нова рада. — 1917. — 6 червня. — № 56. — С. 2.

Цією промовою М.Грушевський привітав від імені УЦР відкриття II Всеукраїнського військового з’їду (5—10 червня 1917 p.), який став знаковою подією в історії Української революції. У відповідь на телеграму УГВК до військового міністра О.Керенського та Верховного головнокомандувача про скликання в Києві військового з’їзду, 28 травня Керенський заборонив його проведення як несвоєчасне через військове становище. Українці-вояки сприйняли заборону як черговий демарш центральної влади проти українського руху. Розцінюючи з’їзд організованого вояцтва як силу, яка може протистояти Тимчасовому урядові, всі делегати прибули на з’їзд. Довелося навіть шукати більшого приміщення й з’їзд переніс роботу з Троїцького народного дому до Оперного театру. Спочатку зареєструвалося 1988 делегатів (65% — представники фронту, 35% — тилових гарнізонів), які представляли близько 1,5 млн військових. За час з’їзду кількість делегатів зросла до 2,5 тис. З ’їзд заслухав доповіді УГВК та з місць, розглянув й ухвалив резолюції про сучасний момент, автономію України, землю і народну освіту, статут УГВК тощо; доручив УГВК розробити детальний план українізації військ і негайно запровадити його в життя; прийняв звернення до населення та ін.

Були обрані Всеукраїнська рада військових депутатів (132 члени) та новий склад УГВК (27 членів), які в повному складі увійшли до УЦР. 10 червня 1917 р. на з’їзді був проголошений І Універсал Української Центральної Ради. Постанови Другого Всеукраїнського військового з’їзду див.: Український національно-визвольний рух. Березень—листопад 1917 року. Документи і матеріали / Упоряд. В.Верстюк (керівник) та ін. — K., 2003. — С. 386—391).

Про особливу увагу М.Грушевського до роботи з’їзду засвідчують його короткі промови та звернення і в інші дні роботи форуму українських вояків. Так, на вечірньому засіданні 7 червня на запит депутатів М.Грушевський “ще раз популярно викладає головні точки майбутньої автономії України з свого особистого погляду” (див.: Нова рада. — 1917. — 9 червня. — № 59. — С. 2).

З цим самим поясненням він виступив і наступного дня, 8 червня: “Учора після зборів дехто з товаришів питав мене про це. Але довго зупинятись на цьому я не буду тому, що більшість з вас знає, якої автономії ми повинні добитись. Нас може задовольнити лише широка політична національно-територіальна автономія в Федеративній Російській Республіці. Прикладом може так-сяк послужити нам Баварія. Ні обласної, ні культурної автономії ми не хочемо. Статут нашої автономії тільки виробляється, тому я висловлюю свою особисту гадку, коли кажу, що ми повинні мати більші економічні права, ніж окремі німецькі держави. Не може бути ніякої розмови про те, чи маємо ми права на те, чи ні. Ми самовизначились і прийдемо на Російські Установчі збори, якщо вони колись відбудуться, лише за юридичною санкцією (законним затвердженням)” (Робітнича газета. — 1917. — 10 червня. — № 57. — C. 2—3).

9 червня М.Грушевський роз’яснив принципи формування УЦР та підстави поповнення її радами військових, селянських і робітничих депутатів, закликав обирати до ради військових депутатів представників інтелігенції, яких багато перебувало у війську і які потрібні для культурно-національної праці в Україні (Нова рада. — 1917. — 11 червня. — № 61. — С. 3).

Враження про роботу з’їзду та свою участь у ньому голова УЦР детально передає у спогадах (Грушевський М. Спомини / / Київ. — 1989. — № 9. — С. 143-145).

Грушевський, М. С.