Чорна пляма / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2007. Т. 4. Кн. 1. – C. 57..
Вперше опублікована в газеті: Народна воля. — 1917. — 26 липня (8 серпня). — № 69. — C. 1. Підпис: М.Грушевський.
Після 1917 р. стаття вперше передрукована у журналі: Український історик. — 2002. — Ч. 1—4. — С.48—49 та виданні: Український національно-визвольний рух. Березень—листопад 1917 року: Документи і матеріали / Упоряд.: В.Верстюк (керівник) та ін. — K., 2003. — С. 633—634.
Подається за першою публікацією.
Стаття була написана під враженням жахливих наслідків воєнної поразки, якої зазнала російська армія після невдалого наступу Південно-Західного фронту. В паніці відступаючі російські війська пройшли західноукраїнськими землями, знищуючи все на своєму шляху. Російська армія розкладалася. Недолугі дії Тимчасового уряду, що запровадив т. зв. демократизацію армії, призвели до падіння дисципліни, непідкорення солдатів офіцерам та бойовим наказам. Кризовий стан армії поглиблювався пропагандою політичних партій, особливо більшовиків. Давалися взнаки низький культурно-освітній і моральний рівень солдатських мас, їхня втома від 4-літньої війни. Місцеве українське населення, що сприймалося як “австріяки”, вороги, відчуло на собі варварську поведінку некерованої людської маси: зруйновані і пограбовані села й містечка, знищені ниви, сади й городи, численні жертви серед мирного населення. Такою була поведінка “революційної армії”, серед якої, на жаль, було багато українців.
Ці трагічні події детально розглядалися на засіданні Комітету Центральної Ради 22 липня 1917 р. (див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. — K., 1996. — Т. 1. — С. 184—190). Згадуючи це засідання, М.Грушевський писав: «Перед нами вирисувалася ганебна картина другого повторного знищення Галичини російським військом і сим разом уже революційним, що стояло під відповідальним керівництвом вибранців російської демократії, міністрів-соціалістів, — і тимчасом як усі українські органи були систематично паралізовані в своїй діяльності і позбавлені всякої екзекутиви, всяких організованих впливів, ті поставленики Керенського — “солнца русской революции” — систематично, завзято нищили український край, тому що не бачили можливості затримати його в російській окупації. [...] Під враженнями сих реляцій я написав свою статтю “Чорна пляма”, уміщену в “Народній волі” з 26 липня — але вона тільки в малій мірі віддає те страшне горе і гнів, яким було тоді наповнене моє серце» (Грушевський М. Спомини // Київ. — 1989. — № 10. — С. 153).
Дані події описані також у статті К.Широцького “Здичавіння”, опублікованій 29 липня 1917 р. у “Новій раді” (див.: Український національно-визвольний рух... — C. 586—589). Думка автора цієї статті співзвучна з думкою М.Грушевського: запобігти таким трагічним подіям могло б “переформування армії по територіально-національному принципу, себто вилучення українських вояків в окремі військові частини”. Ця теза голови УЦР є ще одним важливим аргументом на користь його бачення проблем формування української армії.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
