Промова М. С. Грушевського від імені українських делегацій, проголошена 10 вересня [1917 р. на З’їзді народів у Києві] / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2007. Т. 4. Кн. 1. – C. 60 - 63..
Вперше повний текст промови опублікований у журналі: Свободный союз. — Киев, 1917. — № 1 (октябрь). — С. 29—32.
Короткий виклад промови поданий також у загальному огляді про 2-й і 3-й дні роботи З ’їзду народів у газетах: Народна воля. — 1917. — 12 (25) вересня. — С. 2—3; Нова рада. — 1917. — 12 (25) вересня.
Подається за першою публікацією в перекладі С.Панькової.
М.Грушевський виголосив цю промову на третій день роботи скликаного з ініціативи Центральної Ради З ’їзду народів Росії (З’їзду поневолених народів), що відбувся 8—15 вересня у Києві. У ньому взяли участь 92 делегати (84 з правом вирішального голосу, 6 — дорадчого) — представники українців, кримських татар, башкирів, грузинів, горців Кавказу, латишів, литовців, естонців, поляків, євреїв, білорусів, молдаван, румунів, донських козаків і Союзу козачих військ, Ради соціалістичних партій Росії.
Українцям належало на з’їзді безперечне лідерство не тільки тому, що вони були його організаторами. Український рух був найбільш масовим і впливовим, Україна пройшла перший етап становлення автономії, яка була утворена на половині її території. Делегати з’їзду зазначили провідну роль України в перебудові Росії на нових засадах, підтримали її політичний курс на автономію.
Найважливіший документ з’їзду — резолюція “Про федеративний устрій Російської держави”, в якій засуджували надмірну централізацію законодавчої та виконавчої влади, що гальмувало розвиток держави. Делегати з’їзду ухвалили, що поряд з Всеросійськими Установчими зборами будуть скликані крайові Установчі збори для встановлення форм відносин з центральними органами, а також форм внутрішнього устрою автономної одиниці. Окремі ухвали прийняті в латвійській, литовській, білоруській, польській справах.
Головним чином з’їзд віддзеркалював рівень тогочасної політичної думки, в якій ідеї федералізму переважали над самостійницькими. За невеликим винятком делегати з’їзду були прихильниками федеративної ідеї, запропонованої УЦР. Крім литовців і поляків, які відстоювали повну політичну самостійність, державну незалежність Польщі й Литви, та єврейських делегатів, які порушували питання національно-персональної автономії в Палестині, решта представників національних рухів підтримала ідею перетворення колишньої “тюрми народів” на федеративну демократичну республіку.
М.Грушевський бачив федералізм єдино правильним шляхом до вирішення національного питання в колишній Російській імперії, цю ідею він виголосив у своїй доповіді. Він ще раз виступав з короткою промовою, підводячи підсумки на заключному засіданні з’їзду (див.: Грушевський М. Спомини / / Київ. — 1989. — № 11. — С. 144).
Згодом він писав про з’їзд: «Так пройшли сі “золоті сни народів”, кажучи словами Славинського, дні радісного піднесення, ентузіазму, високих гуманних настроїв. Для мене і для моєї сім’ї вони були особливо дорогі, не кажучи вже, що я був, так би сказати, героєм сього з’їзду, особливо під кінець — поява моя на трибуні стрічалась оваціями і под., але я дійсно чув себе предметом любові, щирої, теплої, і взагалі така тепла атмосфера взаємного розуміння, довір’я, братства панувала в сій аудиторії, як рідко-рідко коли» (Там само. — С. 145).
Детально робота з’їзду (зокрема, списки учасників, тексти привітальних телеграм, доповідей та резолюцій) висвітлена у виданні: Свободный союз (Орган “Совета народов”, учрежденного Съездом народов в Киеве). — 1917. — № 1 (октябрь); № 2 (ноябрь). Див. також: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. — K., 1996. — T. 1. — C. 288—312).
Бібліотека
адреса матеріалу: 
