Київські мініатюри при Трірській Псалтирі / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. – Львів: Видавництво "Світ". – 2005. Т. 7. – C. 495 - 504.
Публікується за виданням: Грушевський М. Київські мініатюри при Трірській псалтирі // ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. ХLIX. – Кн. V: Наукова хроні¬ка. – С. 1–11. Автограф (фрагмент) зберігається у: ЦДІАУЛ. – Ф. 401, оп. 1, спр. 49, арк. 313–314.
Невелику за обсягом статтю М. Грушевського інспірувала опублікована попереднього року свіжа сенсаційна знахідка німецьких учених та невідкладна реакція на неї російського й польського наукових кіл. Новоідентифіковані серед новіших доповнень до переховуваного тоді в міській бібліотеці північноіталійського міста Чивідале (нині – Чивідале, Археологічний музей провінції Фріулі) німецького рукопису Псалтиря кінця X ст. трірського архієпископа Еґберта київські мініатюри кінця XI ст. стали одним із найважливіших відкриттів у скромній спадщині маловідомого найдавнішого періоду історії київського малярства. М. Грушевський наголошує на тому, що він першим з-поміж українських авторів звертається до цього сенсаційного відкриття.
Докладний опис самого рукопису у вступній частині публікації вводить у коло проблем походження та хронології унікальної старокиївської пам'ятки. Мініатюри постали на замовлення Гертруди, сестри польського князя Казимира Відновителя, дружини київського князя Ізяслава Ярославича. М. Грушевський наголошує, що це лише третій ілюстрований кодекс київського походження XI ст. після Остромирового Євангелія 1056–1057 рр. та "Ізборника" князя Святослава Ярославича 1073 р. Ці мініатюри розміщені при доданих до давнішого рукопису латиномовних молитвах, здебільшого присвячених синові княгині-замовниці – князеві Ярополкові-Петру. За знаними літописними фактами та відомостями з текстів молитов, мініатюри можуть бути датовані в межах 70–80-х років XI ст. Яскраво виражений візантійський стилістичний родовід та кириличні написи свідчать про вірогідність їх київського походження. Можливо, це найбільший уцілілий цикл книжкових ілюстрацій київської школи XI ст.
Дослідник справедливо наголосив на особливій вартості ілюстрацій із портретами й саме стосовно них зробив найбільше зауважень у своїх нотатках. Це насамперед мініатюри "Князь Ярополк та княгиня Ірина й княгиня Ґертруда перед апостолом Петром" та "Христос коронує князя Ярополка й княгиню Ірину". Як і його попередники, М. Грушевський обережніший в ідентифікації жіночої фігури під Розп'яттям у третій мініатюрі з княгинею Гертрудою, хоч схильний був вбачати в ній її портрет. Справедливість такого погляду цілком підтвердили результати новіших досліджень. На інших мініатюрах, які, за словами М. Грушевського, "мають чисто іконографічний характер", історик не зупинився. Згодом із них найбільшу увагу привертало зображення тронної Богородиці з Христом, оскі¬льки в ньому схильні були вбачати репліку намісної ікони Успенської соборної церкви Києво-Печерського монастиря. Водночас таку репліку вбачали в іншій, досить відмінній за іконографією київській пам'ятці – іконі Богородиці зі святими Антонієм та Феодосієм Печерськими зі Свенського Успенського монастиря поблизу Брянська (Москва, Державна Третьяковська галерея). Оскільки обидві пам'ятки, цілком очевидно, відтворюють різні зразки, ці здогади не мають достатніх підстав.
Нотатки М. Грушевського завершує подяка німецьким ученим за унікальне поповнення старокиївської малярської спадщини й визнання як наступного завдання дослідників давньоруського мистецтва докладнішого аналізу мініатюр.
Ситуація склалася така, що хоч до київських ілюстрацій німецького Псалтиря надалі зверталися нерідко, сама увага не виходила поза принагідний інтерес. Тому до докладнішого аналізу мініатюр дійшло лише через століття після опублікування статті М. Грушевського й не в українському середовищі. У 2003 р. краківська дослідниця Малґожата Сморонґ Ружицька опублікувала окреме обширне монографічне дослідження про київські ілюстрації пізніших додатків до німецького рукопису (Smorąg Różycka М. Bizantyńsko-ruskie miniatury Kodeksu Gertrudy. O kontekstach ideowych i artystycznych sztuki Rusi Kijowskiej XI wieku. – Kraków, 2003). Авторка зосередилася насамперед на пошуках широких іконографічних аналогій, майже вичерпно опрацювавши цей важливий аспект унікального старокиївського ансамблю книжкового малярства. На актуальному рівні наукових знань значно складнішим залишається комплекс стилістичних проблем, насамперед через малочисельність оригінальних пам'яток епохи та нинішній стан орієнтації у відповідному колі проблем.
Мистецтвознавчі праці, що вийшли після публікації нотаток М. Грушевського, цілком підтвердили справедливість його зауваження щодо особливої цінності портретного аспекту серії додаткових київських мініатюр Трірського псалтиря. Результати останніх досліджень переконують у винятковому місці портретної теми в старокиївському мистецтві XI ст. Про це свідчить несподіване багатство жанру, яке реалізоване в портреті княжої родини в головній наві Софійського собору, в мініатюрі з портретом "Ізборника" 1073 р., цілій серії мініатюр із портретами на додаткових аркушах Трірського псалтиря, в іконі святих Антонія і Феодосія Печерських, відзначеній у "Слові" Києво-Печерського патерика, у якому йдеться про прихід константинопольських майстрів для спорудження Успенської соборної церкви Києво-Печерського монастиря, та у свенській іконі Богородиці зі святими Антонієм і Феодосієм Печерськими. Цикл мініатюр кінця XI ст., який у 1902 р. впровадив в українську наукову традицію М. Грушевський, належить до найважливіших позицій у цьому винятковому ряді.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
Попередній перегляд:
