Грушевський М. С.

Велика хвиля / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2007. Т. 4. Кн. 1. – C. 6–7.

Вперше опублікована в газеті: Нова рада. – 1917. – 25 березня. – № 1. – С. 2. Підпис: М.Грушевський.

Відразу ж газетний варіант статті був видрукуваний окремою листівкою Петроградським комітетом Української соціалістичної партії з деякими правописними змінами та розбивкою на менші абзаци. Автор вніс її до збірки “Вільна Україна” (K., 1917. – С. 3–4) з незначними правками та доповненнями.

У 1917 р. варіант статті за збіркою був передрукований у львівському часописі “Шляхи” (Зш. 5–8. – С. 379–380).

Текст статті за петроградською листівкою передрукований у журналі: Український історик. – 2002. – Ч. 1–4. – С. 44–46.

Серед інших передруків див.: Грушевський М. На порозі Нової України. Статті і джерельні матеріали / Редакція і вступна стаття Любомира Р. Винара. – Нью-Йорк; Львів; Київ; Торонто; Мюнхен, 1992. – С. 141–143; Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського / Упоряд. А.П.Демиденко. – K., 1992. – С. 95–99 .

Подається за збіркою: Вільна Україна. – K., 1917. – С. 3–4.

Стаття написана для першого числа всеукраїнської щоденної газети “Нова рада”, яка почала виходити 25 березня 1917 р. Її видання було організоване на кошти Товариства допомоги науці, літературі і штуці, й по суті “Нова рада” була спадкоємницею знаменитої “Ради”. З газетою “Вісті з Української Центральної Ради”, перше число якої з’явилося в день маніфестації 19 березня, “Нова рада” деякий час фактично виконувала функції друкованого органу УЦР. М.Грушевський згадував: «Свою вступну статтю для “Нової ради”, написану слідом за маніфестацією, я, власне, звернув проти мінімалізму в трактуванні моменту, його недооцінювання. Після перевороту 1918 p., та ще й до нього, мене в самостійницьких кругах представлено мінімалістом, людиною без державницького почуття. Але в перших стадіях революції я якраз був максималістом в порівнянні з переважною більшістю української інтелігенції» (Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 8. – С. 144). Стаття піднімала найгостріше і найактуальніше тогочасне питання про стратегічну мету українського національно-визвольного руху. Автор закликав українське громадянство не обмежуватися потребами вчорашнього дня, що лежали в національно-культурній площині, сміливо ставити політичні вимоги.

На початку своєї діяльності Центральна Рада, спираючись на традиційні вимоги українського руху, декларувала своїм завданням захист національно-культурних прав українського народу (див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – K., 1996. – Т. 1. – С. 38–39). Але досить швидко життя показало, що очікувані суспільством революційні зміни не можуть бути задоволені зрушеннями лише в національно-культурній сфері. Вперше питання про національно-державне самовизначення України М.Грушевський озвучив на Українському кооперативному з’їзді, що відбувся 14–15 квітня 1917 р. у Києві. Він сформулював головну політичну мету українського руху: національно-територіальна автономія у складі Російської держави.

Для кожного наступного номера “Нової ради” Грушевський писав нову статтю. Ці публікації склали цикл інформаційного, агітаційно-пропагандистського характеру з найбільш актуальних проблем українського руху. Згодом вони були видані окремою брошурою під назвою “Вільна Україна” (див.: Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 8. – С. 145; Верстюк В. Михайло Грушевський: політична публіцистика 1917 року // Український історик. – 2002. – Ч. 1–4. – С. 282–283).

Пов'язані документи:

Передрук (с.95–97) : Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть (1991)

Грушевський, М. С.