MYKHAILO HRUSHEVSKY DIGITAL ARCHIVES


е-АРХІВ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО


Розділи
Пошук
      
Якої ми хочемо автономії і федерації Грушевський М. С.
Бібліотека
адреса матеріалу: http://hrushevsky.nbuv.gov.ua/item/0000428

Грушевський М. С.

Якої ми хочемо автономії і федерації / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2007. Т. 4. Кн. 1. – C. 137 - 150..


Як згадував М.Грушевський у “Споминах”, в середині квітня 1917 р. він “ладив ширше політичне credo даного моменту: розвиток тодішнього політичного гасла Ц[ентральної] Ради — “Якої ми хочемо автономії і федерації” (се була перша брошура, котру я випустив, і вона розійшлась щось чи не в 70 тис. примірниках, в кількох виданнях)” (Грушевський М. Спомини // Київ. — 1989. — № 8. — С. 145).

Перше видання брошури побачило світ у Києві 20 квітня 1917 р. (див.: Нова рада. — 1917. — 9 квітня. — № 10; 22 квітня. — № 20).

Під назвою “Якої автономії і федерації хоче Україна” праця була передрукована у виданні: Вістник Союзу визволення України. — 1917. — 7 жовтня. — Ч. 171. — С. 642—645; 14 жовтня. — Ч. 172. — С. 661—664.

Невдовзі Союз визволення України перевидав її окремою брошурою: Грушевський М. Якої автономії і федерації хоче Україна. — Відень, 1917 (бібліографічну замітку про це видання див.: Вістник Союзу визволення України. — 1917. — 18 листопада. — Ч. 177. — С. 752). Віденське окреме видання відрізняється від першого київського лише незначними редакційними правками: замінами рідковживаних слів та виправленнями розділових знаків.

У Києві брошура була перевидана другим і третім виданням того ж 1917 року. За відомостями, поданими київським часописом “Книгар”, перше видання вийшло накладом 20 тисяч примірників, друге — 30 тисяч (Книгар. — 1918. — Ч. 5 (січень). — С. 246).

Відомостей про наклад третього видання не виявлено. Третє видання відрізняється окремими виправленнями в першому розділі та закінченням: до останнього абзацу першого видання внесено зміни та доповнення, а також додано ще один абзац: “Так повинно зробитись се велике діло [...] ніхто сьому рішенню перечити не має права”.

Короткий огляд цієї суспільно-політичної праці подано в бібліографічних оглядах “Літературно-наукового вістника” (1917. — T. LXVII. — Кн. І (липень). — С. 155) та “Книгаря” (1917. — № 2 (жовтень). — С. 64—65).

Передруки: Грушевський М. Вибрані праці. Видано з нагоди 25-річчя з дня його смерти (1934—1959) / Зібрав і упорядкував матеріали Микола Галій. — Нью-Йорк, 1960. — С. 142—149; Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть / Укладач, автор передмови і коментарів О.Л.Копиленко. — K., 1991. — С. 121—133 (за першим виданням); Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М.С. Грушевського / Упоряд. і підготовка текстів та фотоматеріалів, коментарі та примітки А.П.Демиденка. — K., 1992. — С. 114—131 (за третім виданням).

Подається за третім виданням.

Праця присвячена теоретико-ідеологічним питаннням Української революції. На прикладі існуючих на той час держав з автономним устроєм (автономії як національні, так і територіальні) М.Грушевський переконливо доводив, чому для України найбільш придатною формою є широка національно-територіальна автономія в складі Російської федеративної держави.

Історик показав переваги, які отримає Україна від запровадження автономного устрою. Цілком новим було обґрунтування економічних переваг від утворення єдиного народногосподарського комплексу, діяльність якого буде визначатись інтересами краю. Як учений-аналітик М.Грушевський був переконаний у перевагах ладу, заснованого на федералістичних началах, над централістичним, унітарним державним устроєм. Провідник українського руху дбав про природне засвоєння гасла автономно-федералістського переустрою Росії, яке “могло б бути проголошено не тільки друкованим словом, але і живим — на великих зборах, маніфестаціях і в усякого роду прилюдних заявах, до котрих прилучаються українські і неукраїнські зібрання на місцях, заявляючи солідарність з ними, і підтверджуючи, що се домагання всього українського громадянства і всіх політично-свідомих верств України” (цит. за: Солдатенко В.Ф. Третій Універсал Центральної Ради і плани федеративного переустрою Росії / / УІЖ. — 2003. — № 4. — С. 5).

Пізніше, залишаючись переконаним федералістом та аналізуючи здобутки і прорахунки Української революції, у своїй публіцистичній праці “Україна окремішна” М.Грушевський писав: “Далі, не може бути й мови про якийсь обов’язок для українців федеруватися невідмінно в рамцях колишньої Російської держави. [...] Всеросійська збиранина областей від “молдавана” і до “фіна” [...] відійшла в область історії й ніхто не має обов’язку її привертати до життя. [...] Се щирі прихильники федерації, котрі під її покровом ще задумують утворити нових лещат для областей і народів колишньої Росії, раз назавсіди мусять відкинути, коли не хочуть нової, тяжкої компрометації федеративної ідеї. [...] Ми мріємо про федерацію світову” (ЛНВ. — 1919. — T. LXXIII. — Кн. І. — С. 17—18).

Highslide JS

Попередній перегляд:         Завантажити - 1.334 Mb

Пов'язані документи:

  • Передрук (с.121–133) : Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть (1991).
  • Джерело публікації: Грушевський М. С. Твори. Т. 4. Кн. 1 (2007)
  • Статті збірника в е-Архіві
  • Грушевський, М. С.

     

    Всі права захищені ©

           

    Розробка сайту та програмно-технологічна підтримка: Катерина Лобузіна