Остатня кутя / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. – Львів: Видавництво "Світ". – 2012. Т.13. – C. 517–527.
Дотепер двічі публікувався варіант ранньої редакції оповідання, створеної 1884 р. (вперше – у часописі: Український історик. – 1996. – № 1–4 (128–131). – С. 235–237), але варіант неавторський. Свій твір 3 лютого 1885 р. М. Грушевський, ще будучи гімназистом у Тифлісі, надіслав І. С. Нечуєві-Левицькому, який вніс до рукопису низку редакторських виправлень і рекомендував оповідання для публікації у львівському "Ділі". Сучасна дослідниця А. О. Шацька вдруге опублікувала текст "Останньої куті" також з урахуванням цих виправлень, трактуючи їх як такі, з якими погодився автор (див.: М. Грушевський. Із літературної спадщини...– С. 144–154), а в коментарі навела низку найвиразніших прикладів такої правки (с. 394–386). Однак правдоподібніше, що М. Грушевський свого часу не мав змоги ознайомитися з пропонованими змінами, адже його рукопис Нечуй переслав до Львова, де цей текст і заліг на довгі роки. Навіть згодом, коли у 1891 р. М. Грушевський почав переробляти оповідання, він, очевидно, не бачив цих правок, адже не врахував їх, хоча більшість із них були доречними.
Тут пропонуємо увазі читачів автентичний текст найпершої редакції оповідання "Остання кутя" без урахування виправлень І. Нечуя-Левицького. Цей первісний варіант у багатьох моментах недосконалий, поза сумнівом, редагування І. Нечуя-Левицького покращило його. Але ж М. Грушевський у 1891 р. продовжив працювати над текстом без урахування цих правок, тим цікавіше зіставити тепер остаточну редакцію твору з первісною, адже всі вдосконалення стилю й сюжету, безперечно, належать лише авторові.
адреса матеріалу: 
Попередній перегляд:
