Мельниченко Володимир Юхимович
Михайло Грушевський: "Шевченко - святий національний прапор" : 100 історій і розповідей про двох українських геніїв / В. Ю. Мельниченко. – Київ: Либідь, 2017 . – 440 c.. – ISBN 978-966-06-0739-2.
Уміщені в книзі 100 історій і розповідей надають рідкісну інформацію про те, що Тарас Шевченко, кажучи словами Михайла Грушевського, є «святим прапором нашої національної одності, одним з найвизначніших символів української спільності, одноцільності України й українського життя…». Уперше розкрито величезну дослідницьку й популяризаторську роботу Грушевського, спрямовану на прославлення й ушанування Шевченка в ім’я українського слова, українського народу, всієї України, та історичну заслугу вченого в глибокому вживленні імені та справи Великого Кобзаря в українську національну ментальність.
Для широкого читацького загалу.
Придбати видання можна у крамниці видавництва "Либідь"
Довідки про авторів: Довідки про персоналії: Зміст: Передслово . - С. 3–8 Розділ перший. "ТАРАСЕ МІЙ ДОБРИЙ, МІЙ БАТЬКУ ЄДИНИЙ!" . - С. 9–148 "Що-небудь зробити для Вкраїни...". - С. 10–13 "Чужі й свої". - С. 13–18 "Руйновали козаченьки московськії мури...". - С. 18–22 "Сагайдачний нагнав великого страху". - С. 22–27 "Славний гетьман Богдан Хмельницький". - С. 27–31 "Аж не можу читати, так тяжко". - С. 31–35 "Як написав Тарас Шевченко". - С. 35–40 "Я дописував останню главу...". - С. 40–42 "Вважаю своїм обов'язком сповнити волю народу". - С. 43–46 "За волю і долю рідної України". - С. 46–50 "Спасенна наука нашому народові". - С. 50–54 "Як Шевченко про се вірші зложив". - С. 55–58 "Уставайте, кличе нас Кобзар". - С. 59–61 "З презирством відвертається від політиканів-гетьманів...". - С. 61–66 "У Шевченка в "Великім льоху”...". - С. 66–69 "Аби люди вияснили сю справу". - С. 69–72 "Демократизм московський був дуже непевний...". - С. 72–75 "Написати історію роду Розумовських...". - С. 75–78 "Останній гетьман Кирило Розумовський". - С. 79–82 "Звертав проти нього всю силу свого гніву...". - С. 82–85 "Все валив в одну купу"?. - С. 85–88 "Нецерковний християнин". - С. 88–93 "Заходив у храм Спасителя...". - С. 93–97 "Заходив помолитися за Тараса". - С. 98–100 "Заходив у Кремль...". - С. 101–102 "Між двома церквами...". - С. 103–106 "З великою радістю виїздив з Москви...". - С. 106–111 "Вважаю віджитою нашу орієнтацію на Московщину". - С. 111–116 "Тарасове слово в серці схоронити...". - С. 116–119 "Українська історія як органічна цілісність". - С. 119–124 "Почав друк своєї "Всесвітньої історії”". - С. 124–129 "Своє місце в перспективі історичного процесу". - С. 129–133 "Я ніколи не виступав проти Росії". - С. 133–141 "Живу я підневільно в Москві...". - С. 141–148 Розділ другий. "ШЕВЧЕНКА ПРИЗНАЄ ПРОРОКОМ ВСЯ УКРАЇНА" . - С. 149–308 "Зостався єдиним поетом нашим...". - С. 150–155 "Він був людиною великого, гострого розуму...". - С. 156–158 ""Кобзар” – Євангеліє українське". - С. 158–162 "Велико вірив поет в силу нашого слова...". - С. 163–167 "Шевченкові роковини". - С. 167–171 "Чи палить нас свята любов до України"?. - С. 171–173 "Два ювілеї". - С. 173–175 "В честь Шевченківського свята і російської революції". - С. 175–179 "Він проповідує правду і братолюбіє". - С. 179–181 "До справи Шевченкових провин". - С. 181–186 "Непорозуміння імператора Миколая"?. - С. 187–190 "Заборонити йому писати і малювати". - С. 190–191 "Головною його працею лишилася велика студія про Шевченка". - С. 192–195 "З великою користю для тексту "Кобзаря”...". - С. 195–196 "Українець не може зрозуміти чогось людського"?!. - С. 197–200 "Як побожно цілував Шевченко листки "Колокола”...". - С. 200–203 "Шевченко не розділяє, а єднає". - С. 203–205 "Голос російського письменника". - С. 205–208 "Шевченко непогано пояснив ідею поеми". - С. 209–213 "Середовище, яке зробило Шевченка Шевченком...". - С. 213–215 "Шевченко вважав себе братчиком...". - С. 215–222 "Вистачило б однієї Шевченкової поезії". - С. 222–226 "Звідки пішла назва українців"?. - С. 226–229 "Святий огонь, що одушевляв його". - С. 230–236 "Шевченкові повісти?". - С. 236–245 "Паралельні характистики України і Московщини". - С. 245–250 "Україна і Московщина – відмінности і контрасти". - С. 250–255 "Добрий земельний закон займе місце поруч Шевченкового "Кобзаря”". - С. 255–259 "Ганебний закон Юзефовича 1876 р.". - С. 259–262 "Зорганізувати почесну стрічу праху Шевченка". - С. 262–263 "Комбінація Мазепи могла мати будучність". - С. 264–270 "Мазепа як ідея". - С. 270–279 "Один із визначних провідників українського життя". - С. 279–281 "Через се він гудив і Шевченка...". - С. 281–289 "Його вірші і драми історичні повні гіркими нападками...". - С. 289–295 "Стати "гноєм” для мови Пушкіна"?. - С. 295–298 "Пушкін для українця...". - С. 298–303 "Як ти клав свої святі заповіти". - С. 303–308 Розділ третій. "ДІЯЛЬНІСТЬ РОСІЙСЬКИХ УКРАЇНЦІВ" . - С. 309–435 "Спеціальна праця молодого Бодянського". - С. 310–314 "Бодянський став професором у Московськім університеті...". - С. 315–318 "Сильно любив свій край і народ...". - С. 318–321 "Зібрання Бодянського – найбільше із існуючих досі...". - С. 321–324 "Видання, зроблене Бодянським...". - С. 324–328 "Книжка московських "Чтений” була конфіскована за мемуари Флетчера...". - С. 328–333 "Видав великий збірник українських пісень Головацького". - С. 333–336 "Видав велику силу творів старого українського письменства". - С. 337–338 "Не любив шиї гнути...". - С. 339–341 "Вмер таки у Москві та там і похований". - С. 342–348 "Замітка про походження Щепкіна". - С. 348–354 "Приятель Шевченка". - С. 354–361 "Звісний комік-українець". - С. 362–365 "Друковано на сторінках "Основи”". - С. 365–368 "Колекція зібраних Максимовичем пісень". - С. 369–371 "Максимович у Києві". - С. 372–379 "Ми зібралися святим звичаєм пошанувати його пам'ять...". - С. 379–387 "Полеміка мала велике значення...". - С. 387–395 "Пережив духовну трагедію Гоголя в мініатюрі...". - С. 395–400 "Українське почуття в нім було". - С. 400–403 "Читайте його похвали українській пісні". - С. 403–406 "Варто перечитати його лист до Максимовича". - С. 406–409 "Читайте його конспект української історії". - С. 410–415 "Міркування Гоголя на тему, яка у нього душа...". - С. 415–421 "Гоголь починає вдаватися в українській націоналізм". - С. 421–426 "Одинокий Гоголів лист український...". - С. 426–429 "Не викидати Гоголя з історії українського національного руху...". - С. 429–432 "Патріотичний подвиг". - С. 432–435 Післяслово . - С. 436 Зміст . - С. 437–439Мельниченко, Володимир Юхимович
Персоналії:
Грушевський Михайло Сергійович